Сьогодні, 26 січня, Верховна Рада України ухвалила закон України  «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей» №6104. Законопроєкт підтримали 288 народних депутатів.

Проєкт закону №6104 ініціював і подав Президент України Володимир Зеленський як невідкладний. До його розробки активно долучалося Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Своєю чергою, Віцепрем’єр-міністр – Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук подякувала народним депутатам за підтримку надважливого закону.

«Тепер на нас чекає багато роботи з втілення цього закону в життя. Разом – зможемо», – зазначила вона.

Ухвалений законопроєкт створить законодавчі механізми соціального і правового захисту осіб, які втратили свободу внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх родин, а також визначить підстави й процедури встановлення зазначеного факту.

Серед іншого, законом закріплено:

• створення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок агресії проти України, а також визначення її повноваження;
• порядок виплати грошової допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення їх особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членам сімей таких громадян;
• створення та функціонування Єдиного реєстру таких осіб;
• гарантії на медичну та реабілітаційну, зокрема психологічну, допомогу, порядок надання правового захисту;
• реалізацію житлових, трудових, освітніх прав, права на пенсійне забезпечення та на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, на виконання цього закону Мінреінтеграції розробить відповідні нормативно-правові акти для його ефективної імплементації.

Підкреслимо, що питання соціального та правового захисту українських громадян, які є позбавленими свободи внаслідок збройної агресії проти України та членів їх сімей вирішували через низку підзаконних нормативно-правових актів, однак єдиного та чіткого урегулювання цих питань не існувало.