burger

Наслідки війни: чого найбільше потребують внутрішньо переміщені особи

Опубліковано 15 Травня 2022 року, о 16:35

Як уже повідомлялося раніше, Міжнародна організація з міграції (МОМ) провела дослідження щодо безпрецедентної гуманітарної кризи, яка охопила Україну після повномасштабного російського вторгнення. Серед іншого в ньому йшлося про кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО), географію їх переміщення, а також був представлений соціальний портрет українського переселенця.

​Черговий розділ роботи соціологів охопив потреби внутрішньо переміщених осіб. Їх зміну протягом визначеного часу досліджували за раундами: 1-й – станом на другу половину березня, 2-й – початок квітня, 3-й – друга половина квітня.

З’ясувалося, що загалом найголовнішою потребою внутрішньо переміщених осіб були і залишаються гроші (43%). На початку повномасштабної війни про скруту заявляли половина опитуваних ВПО. А вже через два місяці – понад дві третини.

У досліджуваному періоді фінансова складова зазнала найбільшої динаміки в напрямку збільшення: 49% – 55% – 68%. Саме в цей час Уряд України при допомозі міжнародних організацій-донорів започаткував виплату матеріальної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Вона виявилася дуже доречною.

Цікаві й інші показники. Майже вдвічі зменшилась кількість тих, хто не мав доступу до готівки (банкомати): 41% – 23% – 22%.

Актуальною була і залишається (з певними коливаннями) потреба у житлі. Щоправда, від початку повномасштабного вторгнення число його винаймачів не значною мірою зменшилось: 19% – 15% – 14%. Очевидно, більшість тих, хто прийняв рішення виїхати і оселитись в безпечному регіоні, зробили це відразу.

Майже не зазнала змін потреба в їжі: 19% – 16% – 18%, а також в одязі, взутті та інших непродовольчих товарах: 30% – 22% – 27%. Також зменшилася і наразі залишається на однаковому рівні потреба в ліках та медичних послугах: 33% – 26% – 26%. Напевне дається взнаки налагодження нових логістичних зв’язків у регіонах та між ними, а також збільшення надходжень гуманітарних вантажів з-за кордону.

Цікаво розглянути ґендерний аспект цієї частини дослідження. По всіх показниках потреби у жінок більші, аніж у чоловіків.

Потреби ВПО: ґендерний аспект:

потреби                                                                           Чоловіки    Жінки

гроші                                                                                     53%         75%

одяг і взуття, інші непродовольчі товари                         22%         30%

ліки та медичні послуги                                                      20%        30%

транспорт                                                                              18%        22%

інформація чи засоби зв’язку                                              19%        16%

їжа                                                                                          11%         22%

житло                                                                                     13%        15%

засоби гігієни                                                                          8%        19%​

Але найбільша потреба людини після води, їжі та одягу – це, звісно, її власна безпека. Найбільш небезпечним більшість респондентів досі вважають схід держави. Значно покращилося сприйняття безпеки серед ВПО в Києві та на півночі. В решті регіонів – майже не змінилося.

Сприйняття ВПО власної безпеки:

у повній безпеці – 20%;

у частковій безпеці – 61%;

у частковій небезпеці – 13% повній небезпеці – 4%;

не знають, як відповісти – 2%.

Нагадаємо, згідно з Глосарієм МОМ, внутрішньо переміщені особи (ВПО)– це особи або групи осіб, які були змушені або зобов’язані втекти або покинути свої домівки або місця звичного проживання, зокрема в результаті або з метою уникнення наслідків збройних конфліктів, широкомасштабного насильства, порушення прав людини або природних чи техногенних катастроф, і які не перетинали міжнародно визнаний кордон країни.

Оцінка і вивчення всіх вищезгаданих критеріїв має на меті виявити гуманітарні потреби внутрішньо переміщених осіб. Аби в майбутньому організовувати цільову допомогу населенню, що постраждало від війни.