Повноцінне життя у тимчасово окупованому Луганську зупинилося ще в 2014 – 2015 роках – відразу після завершення першої фази активних бойових дій. Відтоді на краще тут взагалі нічого не змінилося. Скоріше навпаки: житло не відбудовується, роботи немає. Хіба що побільшало ура-патріотичних заходів, на які зганяють студентів та працівників державних установ. В 2022-му – від часу повномасштабного вторгнення росії в Україну – в місті майже не видно чоловіків. Когось мобілізували, а хтось просто боїться вийти на вулицю і навіть в під’їзд.

Станом на 27 травня

ЛУГАНЩИНА

Наразі під російською окупацією перебуває 95% Луганщини. Ситуація вкрай напружена: ворог не припиняє гатити по містах на лінії фронту і трасі Лисичанськ – Бахмут. Окупантам вдалося поставити там свої блокпости, але сама дорога не перекрита, гуманітарні вантажі поки що доставляються. Щоправда, із небезпекою для життя.

Найгірша ситуація в Сєвєродонецьку. Містяни давно забули, коли тут хоча б півгодини панувала тиша. Останні півтора тижні обстріли не вщухають. Загалом пошкоджено або зруйновано 90 % житлового фонду. Жити під обстрілами залишаються 12-13 тис. людей. Місцева лікарня надає лише першу медичну допомогу, поранених або тяжко хворих евакуюють до інших регіонів.

У Лисичанську після останньої артилерійської атаки знищено 19 об’єктів. У Попаснянській та Гірській громадах зруйнованого житла – не перерахувати. Лише за 26 травня окупанти знищили 11 будинків у Золотому, 9 – у Гірському, 8 – у Тошківці, 4 – у Нирковому, 3 – у Миколаївці.

Ще донедавна газом на Луганщині користувалися 36 тис. абонентів у трьох населених пунктах. Його залишків у магістральних трубах вистачило б орієнтовно на півтора місяці. Але через обстріли роботу останньої газорозподільної станції зупинено. Відтепер область повністю без блакитного палива.

Як і раніше, Луганщина повністю знеструмлена. Відсутнє і централізоване водопостачання. Воду для потреб населення розвозять рятувальники.

Загалом на неокупованій частині Луганщини залишається понад 40 тис. мешканців. Більшість з них виїжджати не хочуть. Продукти харчування їм доставляють «дорогою життя», а коли виникає потреба лікувати – везуть в інші регіони.

В публікації використані дані з офіційної Фейсбук-сторінки Луганської ОДА. Оскільки бойові дії на території області тривають, навести повну і точну статистику щодо ситуації на непідконтрольних територіях наразі неможливо.