Віцепрем’єрка України Ірина Верещук: вони скоїли занадто багато злочинів

«Китай традиційно проводить зовнішню політику як досвідчений гравець. Держава, яка рухається на кількох рівнях з прагматизмом і зваженістю. Я не вірю, що Сі Цзіньпін має намір вступити у відкриту конфронтацію із Заходом, щоб полегшити співпрацю з росією. Пекін не хоче ризикувати отриманням економічних санкцій і новою напруженістю, особливо після дуже важливого кроку, зробленого Гаазьким трибуналом проти путіна стосовно питання депортації українських дітей до росії», – сказала нам Віцепрем’єр-міністерка – Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук з нагоди нещодавнього приїзду очільника Китаю до Москви.

Що Ви думаєте про мирний план Китаю? 

У нас є 10 пунктів, запропонованих Президентом Зеленським, і ми сподіваємося, що Китай буде з нами, на боці правди та справедливості. Китайці беруть до уваги, що ідея запровадження режиму припинення вогню неможлива, якщо їй не передуватиме виведення російських військ з території України.

Планується також телефонна розмова між Сі та Зеленським… 

Це був би важливий крок, їм є що сказати один одному. Я вважаю, що китайському лідеру у розмові з путіним вкрай важливо підкреслити, що злочини проти людяності, скоєні в Україні, включаючи депортацію дітей, масові вбивства цивільного населення, бомбардування енергетичної інфраструктури, є неприйнятними.

Але телефонна розмова точно відбудеться?

Не знаю, ми очікуємо на підтвердження.

Ви боїтеся, що китайці можуть відправити зброю у Росію?

Не думаю, що це можливо. Це призвело б до прямої конфронтації із Заходом. Натомість, я думаю, що китайські лідери набагато розумніші за російських.

Ви звернулися до Москви з проханням оприлюднити список депортованих дітей. Як Ви думаєте, вони дадуть Вам відповідь?

Я не знаю, що вони задумали. Але я знаю, що коли війна закінчиться, вони будуть змушені відповісти за свої злочини. Я від самого початку займалася питанням депортованих дітей і продовжую виконувати свою роботу, щоб діти змогли повернутися додому. Ми співпрацюємо з ООН, Червоним Хрестом і відомими міжнародними організаціями, але росія відмовляється надавати відповідь.

Чи можете Ви розповісти нам деякі з історій депортованих дітей, які Вас особливо вразили?

Наприклад, Філіп, 2006 року народження, один з 26 дітей-сиріт із Маріуполя, про яких ми знаємо, що вони були депортовані у період з березня по квітень 2022 року. Коли я згадала його ім’я серед офіційних запитів до марії львової-бєлової, російської уповноваженої з прав дитини, обвинуваченої Трибуналом разом з путіним, вона публічно оголосила, що збирається усиновити Філіпа. У москві повинні зрозуміти, що українська держава несе відповідальність за дітей-сиріт, ми зобов’язані піклуватися про них.

Другий випадок стосується 12-річного хлопчика з Луганська, який отримав поранення, коли його матір і брата вбили російські солдати у той момент, коли вони намагалися втекти в бік української лінії фронту. Ми знайшли тітку хлопчика, яка могла б його забрати, але окупаційні війська депортували його до росії.

Найгірше відбувалося у так званих фільтраційних таборах у 10 окупованих районах, де здійснювався перепис цивільного населення і дітей часто забирали від батьків. У росії їх розселили у найвіддаленіших районах, їм змінили імена, і знайти їх буде дуже складно. Я вважаю серйозним і навіть неприродним те, що російська влада не приховує цього, говорить про це без сорому, як про важливий пункт своєї політики. Я вважаю це геноцидом.

Чи очікуєте Ви подальших кроків від Гаазького трибуналу? 

Я впевнена, що це тільки початок. Ми безмежно вдячні суддям: вони почали з найважливіших злочинів, вказавши на путіна пальцем, вони показали, що ніхто не стоїть над законом. Ми задокументували понад 80 тисяч воєнних злочинів: від тортур до розстрілів цивільного населення.

Що відбувається на окупованих територіях?

Росіяни продовжують методично порушувати Женевські конвенції. Наприклад, вони примусово призивають чоловіків до армії, наказують змінювати паспорти, знищують або викрадають приватну власність, нав’язують російські навчальні програми у школах. Однак я вважаю, що найбільш серйозна несправедливість чиниться стосовно цивільних в’язнів. За нашими списками їх понад 3 тисячі.

Що Ви думаєте про фотографії путіна в темряві ночі у Маріуполі? 

Гітлер також відвідував тимчасово окупований його солдатами Маріуполь у 1941 році, і тут доцільно пригадати, що відбулося потім. Ці фотографії лише показують слабкість російського президента, незабаром він буде змушений відступити.