У рідному місті Катерина займалася вихованням сина з інвалідністю та мріяла опанувати мистецтво фотографії.

Одного разу завдяки синові з’явилася можливість перетворити свою мрію на реальність – у луганському реабілітаційному центрі, де займався син, відбувалися заняття з фотографії для дітей з інвалідністю. Разом із дитиною жінка почала цікавитися фотографуванням.

Однак, коли обстріли стали інтенсивнішими, Катерині з сином довелося виїхати до Сватового, а з початком повномасштабного вторгнення – до Львова.

Катерина продовжувала активно працювати. Волонтерство для людей з інвалідністю, видання книги з реабілітації та навіть повноцінний фотопроєкт – усе це вдалося реалізувати власними силами.

Зараз Катерина практикує фототерапію для дітей та родин і мріє повернутися додому.

«У скрутні часи важливо, аби люди не забували, як можуть сяяти їхні очі. І я їм у цьому допомагаю», – зазначає фотографка.