До її розробки долучалося Мінреінтеграції. У резолюції розглядається становище дітей України – депортованих, примусово переміщених до росії, білорусі, на тимчасово окуповані території України, а також евакуйованих до країн Європи.

Серед іншого документ підкреслює, що Україна не є державою, яка створює небезпечні умови для проживання наших дітей, і не є джерелом загрози для них. Їх спричиняє країна-агресор – росія. Саме через її збройну агресію українські діти змушені були покинути Батьківщину.

Також наголошується на тому, що українські діти залишили свою країну для отримання лише тимчасового прихистку на територіях іноземних держав. Тому до них не може застосовуватися положення статті 6 Конвенції про юрисдикцію, право, співробітництво та відповідальність за захист дітей від 1996 року.

Натомість відповідним є застосування положень статті 5-ї. У ній йдеться про те, що вживати заходи, спрямовані на захист особи чи майна дитини, мають юрисдикцію судові або адміністративні органи України.

Також документ поновив положення про те, що депортація дітей України становить воєнні злочини, злочини проти людяності та містить ознаки геноциду.

Резолюція підтримала ініціативу щодо створення Міжнародної коаліції країн з повернення українських дітей.

Нагадаємо, згадані питання неодноразово порушувалися на засіданнях Координаційного штабу з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану під головуванням Віцепрем’єрки Ірини Верещук. Вони стали основою для підготовки відповідних пропозицій до ухваленої резолюції ПАРЄ.