Інтерв’ю Віце-прем‘єр-міністра – Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук ТСН.

В Україні утримують полонених росіян, яких їхня країна не забирає ще з 2014 року.

Скільки українських воїнів потрапили в полон до окупантів? І що пропонують західні партнери України, тим російським полоненим, що погодяться публічно говорити про злочини Путіна? Про роботу об’єднаного штабу поводження з полоненими, майбутні обміни і службу, яка збиратиме інформацію про зниклих безвісти українців – у відвертому інтерв’ю віце-прем’єрки Ірини Верещук спецкореспондентові ТСН Станіславу Ясинському. 

– Пані Ірина, навіщо потрібен цей штаб, чи не є він черговим бюрократичним відгалуженням?

– Штаб поводження з полоненими працює щогодини і щохвилини. До нього входять представники Міністерства Юстиції, СБУ, Генпрокуратури, Міноборони – та інші структури – всі, хто займається в цьому випадку військовополоненими. У всіх є свої реєстри – наприклад є центр обміну полонених при СБУ. Юстиція має свою пенетенціарну систему. Є система тримання полонених під час бойових дій –  у військових частинах. Там для них відведені приміщення, вони стоять на котловому забезпеченні. Це все є і дуже розгалужене – тому було прийнято рішення організувати це все в один орган. Але вчора було створене Національне інформаційне бюро. Ми зіткнулися з проблемою, що інформація є, але вона дуже розрізнена. Кожен збирає свій напрямок і нема узагальненої інформації. Людина не може подзвонити на один номер і надати, чи отримати інформацію. Якщо це цивільний, якого взяли в заручники. Якщо це водії фур, що застрягли на кордоні РФ на Сумському напрямку. Чи це військові полонені. І таким чином зараз ми формуємо реєстри всіх – військовополонених, утримуваних цивільних.

– Скільки в цьому реєстрі маємо військовополонених?

– Якщо ми говоримо про військових полонених РФ, то в нас їх 562 особи. Бо є ще так званий вантаж 200. Ми теж це формуємо і теж це організовуємо. Разом із Червоним Хрестом. Якщо ж ми говоримо про українських військових полонених. То ми маємо базу з 14-го року. Ми не встигли ще відділити тих, хто з 14-го року потрапив в полон у нас, їх декілька сотень. І тих, хто з 24 лютого включно потрапив в полон. Тому вона дещо більша ніж база російських полонених. Але якщо приблизно відділити, ми приблизно знаємо, що наших полонених є біля 270. Які зафіксовані, які у нас в реєстрі. Всього (з 2014 року- ред) їх близько 650 осіб. Але ці реєстри змінюються щогодини, бо ми зараз лише наповнюємо цю базу.

– Ці російські полонені вже в одному місці, чи вони в частинах?

– Вони в частинах. І цьому теж є законодавче підгрунтя. До них є доступ Червоного Хреста – ми одразу забезпечили це. Ми надсилаємо до Червоного Хреста спеціальні картки на кожного з них. Ми все робимо у відповідності до міжнародного гуманітарного права. Чого не скажеш про Росію. РФ досі не дала відповіді, скільки полонених у них, і Червоний Хрест не має на це впливу. Жахлива ситуація, коли міжнародне право безсиле перед країною, що не дотримується норм і звичаїв війни.

– Чи є якась інформація як з ними поводяться – чи нема нічого?

– Під час зустрічі в Києві ми вимагали від Пітера Маурера (Президента МК ЧХ)  – ми вимагали, щоб під час поїздки до Москви – а вона зараз буде відбуватися, буквально на днях, він відвідав наших військовополонених в Криму. І він зобов’язався це зробити, бо багато полонених знаходяться на території окупованого Криму. Наприклад острів Зміїний. Ми думали що там взято в полон набагато менше. А там взято в полон 92 особи – бо там не лише військові-прикордонники. Були ще й ті, хто намагалися їх врятувати. Вони всі знаходяться в Севастополі, в нас є ці данні. Він має їх відвідати, і доповісти нам, в якому вони стані і як утримуються.

– За який кошт утримуються російські полонені?

– Український бюджет. Тому коли мені кажуть – давайте не будемо обмінювати до кінця війни – уявіть. Ми забираємо в українського солдата. Цей полонений стоїть на забезпеченні і харчується так само, як український солдат. Ми зобов’язані це робити. Їх будуть тисячі, цих полонених. До речі, проводили опитування. І полонені кажуть, що не хочуть повертатися з полону в Росію. А це теж обов’язкова форма – згода на обмін. І тепер ці діти строковики не хочуть повертатися в країну, яка їх відправила вбивати українських жінок і дітей.

– Скільки саме полонених не хочуть повертатися?

– Це потрібно, щоб Червоний Хрест нам доповів. Вони заходять в камери самотужки. Немає представників української влади –гуманітарне право це вимагає. І це проходить повільно – годинами розмови тривають по кожному з них. Ми не поспішаємо – хочемо, щоб все було за буквою і духом закону. В даному випадку треба буде щось вирішувати бо їх сотні. І щодня стає більше.

– Яким способом будуть ухвалювати рішення про обміни?

– Знаєте, зараз є багато цивільних, яких беруть в заручники. Міські голови. Нам треба буде щось думати. Як ми, як держава, будемо діяти в цьому випадку.

– Чи розглядається можливість, що ці люди будуть працювати на відновлення наших будинків, наших заводів, нашої економіки? Чи тільки поміняють?

– Я не знаю, чи тільки поміняють, або чи стільки поміняють. Зрештою ми не працюємо на те, щоб тільки міняти. Під час війни це мають бути винятки, а не правило, щоб їх обмінювати. Бо для РФ буде стимул брати більше цивільних, ще більше міських голів – щоб міняти їх на своїх полонених солдатів. І це по просту буде терористичний шантаж. І ми тому так вимагаємо відпустити органи місцевого самоврядування. Бо вони давали присягу – і не є при зброї. А виконують свої обов’язки безвідносно того, чи є в нас війна, чи немає. Але в Червоному Хресті нам чомусь пояснюють, що це не акт тероризму, а інтернування. Мене дивує таке формулювання. Бо якщо беруть в заручники міського голову. Щоб тиснути на українську владу щодо обміну на їх військовополонених. То це шантаж або терористичний акт.

– Ви почали говорити про об’єднаний інформаційний центр

– Я з вашого дозволу хочу назвати короткий номер – 1648 – будь ласка дзвоніть, в кого є питання, або хто хоче повідомити про полон своїх рідних.  Хтось зник безвісти або має інформацію. Або 0442878165. Дзвоніть і будемо разом формувати реєстри. Дай Боже щоб  людей було менше в нас в реєстрі.

– Чи є можливість, що цим полоненим дадуть громадянство України або країн партнерів, якщо вони відкрито розповідатимуть про злочини?

– Є така можливість. До нас зверталися іноземні держави про те що вони готові надати офіцерам російської армії громадянство і притулок – і сім’ям офіцерів. Якщо вони будуть відкрито говорити про злочини, злочинні накази, які надавав Путін. І це і США і Велика Британія. І я думаю що це запрацює найближчим часом. 

– Тобто це передусім стосується збитих російських пілотів?

– Так.