В Україні визначено головного координатора у сфері розбудови миру, діяльності щодо діалогу, освіти і соціальної згуртованості та моніторингу і документування порушень прав людини, норм міжнародного права та шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ. Це Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру», створене Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за підтримки громадянського суспільства та міжнародних організацій. Про завдання Центру, на яких стратегіях та інструментах будуватиметься його діяльність – в інтерв’ю виконувача обов’язків директора Українського національного центру розбудови миру Олександра Смирнова.

Діалог-комунікація із суспільством потребує професійного підходу й спеціально підготовлених фахівців

– Пане Олександре, що на Вашу думку є основою розбудови миру в Україні?

На мій погляд, про настання миру в Україні можна буде говорити, коли відбудеться багатокомпонентне відновлення як провідний підхід у досягненні нашої мети. Що маю на увазі. Суспільство потребує відновлення довіри, а значить – відновлення діалогу, порушених взаємин на рівні людей і держави. І цей діалог-комунікація потребує професійного підходу, спеціально підготовлених фахівців, націлених на досягнення порозуміння та поновлення стосунків між нашими громадянами. Доходити згоди у найбільш дискусійних, конфліктних, але принципово важливих речах для сторін діалогу допомагатимуть своєрідні «конструктори» діалогу. Вони ж створюватимуть безпечні простори для такої комунікації. Звісно, цей діалог потрібно масштабувати – на різних рівнях, майданчиках, можливостях дотику. І саме ці можливості й шукатиме Національний центр розбудови миру, що створюється у структурі Мінреінтеграції.

Вже зараз слід працювати над гуманітарними моделями, які стануть частиною процесу реінтеграції громадян і територій, що наразі тимчасово перебувають під окупацією агресора. Тут ідеться і про комплекс перехідного періоду, перехідної юстиції, про який згадано у Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованого Криму.

– Якщо докладніше, у чому сутність заходів перехідного правосуддя?

Перехідний період має чотири базових компоненти: розслідування злочинів, забезпечення права на правду, відшкодування збитків, інституційні реформи у сфері безпеки та правосуддя й консультації. Вже розроблено Концепцію перехідного правосуддя, що очікує затвердження. Звісно, з боку суспільства найбільш очікуваними результатами втілення Концепції є відшкодування постраждалим від збройного конфлікту та притягнення до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів, злочинів проти людяності.

– Притягнення до відповідальності – компетенція правоохоронних органів. Яка роль Мінреінтеграції у цьому процесі?  

Тут варто пояснити. Розслідування злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом, провадять Офіс Генпрокурора і регіональні прокуратури Донецької й Луганської областей та АР Крим і м. Севастополя, Служба безпеки України та підрозділи МВС. Але для більш якісного та всеохоплюючого розслідування є потреба у створенні державної системи моніторингу та документування фактів російської агресії. Також, правники визнають потребу в ратифікації Римського статуту.

Саме у Національному центрі розбудови миру ми і створюємо державну систему моніторингу та документування порушених прав людини та норм міжнародного гуманітарного права внаслідок збройної агресії РФ. Так формуватимемо доказову базу, зокрема і для органів слідства.

Справедливо – це знову жити у власній оселі, знову присвятити життя улюбленій справі, отримати компенсацію за зруйновані домівки, вбитих родичів і поранення внаслідок воєнних дій.

– Як працюватиме система з технологічної точки зору? 

Власне, це програмний продукт, за допомогою якого інформація консолідується, аналізується та систематизується, цими даними зможуть користуватися відповідні державні органи. Ми проводимо з ними робоче обговорення і маємо завдання створити таку комунікаційну платформу, де державний і громадський сектор працюватимуть в синергії. Уряд уже затвердив порядок використання коштів щодо створення реєстрів і такої системи моніторингу та документування, тому її діяльність вже можна запускати практично.

Отримані дані формуватимуть реєстр порушених прав людини та реєстр збитків, завданих державі, фізичним та юридичним особам внаслідок російської збройної агресії. Так зможемо консолідувати відомості, докази, загалом фактуру, яка ляже в основу правомочних претензій до держави-агресора.

– Тобто, жертвам тих же обстрілів на Донеччині та Луганщині слід очікувати на певні компенсації?

Наразі діє відповідний порядок використання коштів, передбачених у держбюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок збройної агресії РФ. Але це виплати держави Україна.

Створюючи систему документування, ми йдемо від особистої історії до системних явищ. Тому маємо відновлювати у цьому контексті і справедливість. Справедливо – це знову жити у власній оселі, знову присвятити життя улюбленій справі, отримати компенсацію за зруйновані домівки, вбитих родичів і поранення внаслідок воєнних дій. Справедливо – це вчитися, мандрувати, мріяти там, де вам комфортно, безпечно й не жахатися від думки про чергу на КПВВ. Все це має рано чи пізно піти у минуле. Але це наша складна державна робота. І це виклик і для нашого суспільства, що ще потребує глибшого усвідомлення громадянської ідентичності.

З цими матеріями слід поводитися достатньо обережно, оскільки процес деокупації передбачатиме і певний рівень люстрації, аудиту громадянської позиції щодо Української держави, визначення лояльності і ролі в окупаційній ієрархії. Досі є дискусії, кого вважати колаборантами, і що з ними робити. Щоб налагодити у поствоєнний період процес діалогу-примирення, інтеграції деокупованих теренів, слід бути дуже обережними у висловлюваннях та визначеннях.

– Тобто, про те, як повернути території саме зараз не йдеться. Йдеться про вирішення інших базових викликів, що в цьому процесі є реальними локомотивами?

Відновлення потребує безпека простору проживання й інфраструктурна складова, відновлення потребує віра людей в успіх України як держави, що дає можливості, розвиток і захист. Нам слід відновити відчуття рівності та віру співгромадян, які опинилися у складних життєвих обставинах унаслідок воєнного конфлікту, в справедливе ставлення до себе, без упередженості, без жодних проявів сегрегації. Ці люди – бажані, вони важливі, бо вони наші. Із ними Україна стане сильнішою. Таке розуміння еволюційно призведе й до відновлення територіальної єдності держави. Саме за таким алгоритмом – люди-довіра-цінності-безпека-економіка-території. Ключем до життєздатності й успішності цієї моделі є загальнонаціональна консолідація, без якої годі мріяти про реальне відновлення миру. Звісно, починати відпрацьовувати цю модель потрібно із внутрішньо переміщеними особами – адже це люди, які доступні українській владі, з якими можливо починати діалогові процеси, проблеми яких вже зараз слід вирішувати. Успіх роботи із ними стане маркером для всіх українців, які наразі перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Війна заподіяла непоправної шкоди – загинули тисячі людей, зруйновані оселі, підприємства, школи, інфраструктура. І все це потребує як моральної сатисфакції, так і матеріальної компенсації. Інший момент – репарації від агресора, яких нам справедливо і варто добиватися. Для цього нам потрібні механізми отримання верифікованих відповідно до міжнародного права доказів вчинення Російською Федерацією воєнних злочинів та актів агресії щодо України, її громадян та інтересів.

Реінтеграція через державні сервіси

– Усе-таки, що є стратегічно ціллю номер один всього процесу відновлення миру в Україні?

Найголовніше завдання – пошук і генерування рішень, що створюють гарантії неповторення всього, що ми зараз бачимо уздовж лінії зіткнення і за нею. А ще – встановлення істини щодо вчинених порушень та їхнє юридичне визнання, невідворотна відповідальність винних як результат ефективного розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Ми маємо знижувати ризик виникнення або поновлення збройного конфлікту, зокрема завдяки створенню умов для добровільного повернення до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання. І це можливість постраждалим внаслідок конфлікту налагодити власне життя та життя своєї громади, працевлаштуватися. Тобто, це відповідний державний сервіс, який має працювати буквально вже зараз.

Чи відчуває Україна міжнародну підтримку в процесі пошуку моделі реінтеграції й відновлення у нашій країні повноцінного миру?

Так, у цій роботі нам допомагатимуть міжнародні партнери – ресурсами і своїм досвідом. Але таки завдання створити український «кейс миру», унікальний сценарій вирішення поточного збройного конфлікту, є нашим завданням і рішенням, яке нам знаходити та імплементувати. Концептуальні засади розбудови миру розроблені за сприяння Програми ООН із відновлення та розбудови миру. Підтримку й допомогу нам надає Євросоюз, Європейський інвестиційний банк, Посольство США в Україні, а також уряди Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії. Ми перебуваємо у постійному діалозі з іноземними партнерами. Наші цілі й методи збігаються, а тому співробітництво є і буде плідним.