Наприклад, 28.10.2021
Наприклад, 28.10.2021
Наприклад, 28.10.2021
Наприклад, 28.10.2021
Наприклад, 28.10.2021

Інтерв’ю заступника міністра Ігоря Яременко виданню OBOZREVATEL «У Криму немає майбутнього з Росією. У Кремлі розуміють, що питання з півостровом не закрите»

Опубліковано 11 Квітня 2021 року, о 09:47

Інтерв'ю заступника міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України виданню OBOZREVATEL.

Перша частина інтерв'ю за посиланням.

З ким Україні було важче домовлятися в ООН, щоб зібрати голоси "за" резолюції щодо незаконної анексії Криму?

У 2016-му році нам дуже пощастило з американською делегацією на чолі з постпредом Самантою Пауэр. Дуже сильна дипломатка і неймовірний друг України. Вона особисто включалася в процес лобіювання нашої резолюції, телефонувала, зустрічалась, переконувала представників інших країн. Над самим текстом резолюції про порушення прав людини ми працювали півроку. Дуже складно було переконувати партнерів у термінології. Часто від одного слова залежить дуже багато. У 16-му році ми боролися над ключовим терміном, що "Крим – тимчасово окупована територія".

Хоча досі багато хто називає Крим анексованим. Але термін "окупація" передбачає зобов’язання країни-окупанта у відповідності до міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій. Якщо ми визнаємо, що Крим є анексованим – це означає передача суверенітету над цією територією третій країні. Тоді Росія мала б право здійснювати там призов, правосуддя, переселяти власне населення.

Якщо це окупована територія, тоді є чіткі обмеження. У 2016-му було ключовим переконати навіть наших партнерів записати в резолюції фразу: "засуджуючи тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України – Автономної Республіки Крим та міста Севастополь – і підтверджуючи невизнання її анексії". Переконати наших партнерів, навіть окремі країни ЄС, було дуже складно, з огляду, зокрема, на те, що Росія відверто шантажувала та залякувала і багато хто не міг підписатися під визначенням: Росія – країна-окупант. До речі, росіяни і зараз намагаються так само діяти по відношенню до "Кримської платформи".

Так, була заява – що цей саміт – посягання на територіальну цілісність Росії.

Уявляєте, що таке в дипломатичній розмові посягання на територіальну цілісність? Це дуже серйозно.

Можливо, це може змінитися хоча би через нинішню жорстку риторику нової американської адміністрації по відношенню до Кремля?

За останні роки Росія зробила для цього все. Згадаємо 2008-й рік і війну в Грузії. Перед тим була Молдова, той же Карабах. Росія присутня повсюди. А після початку війни з Україною, вона нарешті переконала всіх у тому, що у неї немає червоних ліній і вона готова на будь-яку підлість. Цей факт потроху починає доходити до певних країн. Раніше навіть європейські колеги нам радили вести з росіянами діалог, домовлятися, шукати компроміси. Мене це дуже засмучувало, бо я розумів, що це так не працює. У росіян психологія наступна: якщо ти йдеш на компроміс…

Це означає, що ти – слабак.

...Так, і тебе треба дотискати. Ще коли я працював в ООН, я попереджав іноземних дипломатів: якщо ви підете на поступки Росії – вона витисне з вас ще більше. Так і було.

Тому як раз зараз росіяни нарешті переконали критичну масу західних політиків у своїй неадекватності. Чим завершився останній візит Борреля в Москву? Символічними санкціями? Дуже сподіваюсь, що толерування російської поведінки завершиться, інакше наслідки важко собі уявити.

Досі тривають дискусії – чи завезла Росія до Криму ядерну зброю. То завезли чи ні?

Не можу сказати точно. Але якби я був на місці росіян, напевно я б її там розташував. Тим більше, що там є необхідна інфраструктура і вона вже приведена у належний стан. Інструменти, в тому числі розвідувального характеру, щоб довести цей факт, у світу є, але я можу поки що припускати, що це правда.

Точно відомо, що Росія активно переселяє на територію Криму мешканців далеких регіонів.

Це їхня давня політика, яка використовувалась ще за часів Російської імперії, заселяючи Сибір, наприклад. За нашими оцінками, до Криму перевезено щонайменше 300-400 тис. осіб. В той же час, росіяни намагаються максимально витиснути з окупованих територій нелояльних їм громадян. Для чого? Вони самі розуміють, що питання Криму не закрите і рано чи пізно його потрібно буде вирішувати і вирішувати не на користь РФ. І коли це станеться, вони хочуть апелювати, мовляв, у нас тут живе російське населення, яке хоче залишатися у складі Російської Федерації. До речі, лояльних до влади вони теж розкидують по всій Росії. Особливо тих, хто у 2014-му році зрадив Україну. Їх трохи потримали, а тепер переселяють по Далекому Сходу.

Ці люди для росіян зрадники і чисто ментально, вони таких дуже не поважають?

Саме так. Багато українців, які свого часу зрадили Україні, не розуміють, що в російській ментальності вони назавжди залишаться зрадниками. Навіть ті, хто на сьогодні продовжує "керувати" Кримом чи сидить у Державній Думі, як ця пані Поклонська. Вона – зрадниця, і вона назавжди залишиться такою у Росії, в усвідомленні росіян. До неї там ніхто і ніколи не буде ставитись так, як до рівного. Там прекрасно розуміють, якщо ця людина зрадила один раз, зрадить ще раз. Яка до неї може бути довіра? Ніякої. Поки що їх використовують, але з часом приберуть. Це абсолютно очевидні речі і мене дивує, що люди цього не розуміють.

Тому Росія продовжуватиме політику переселення, але щоразу це буде все важче через проблеми з водою, яку крадуть в звичайних людей на потреби окупаційної армії. Люди розумітимуть, що в Криму немає елементарних речей і вже думатимуть, а чи потрібно воно їм взагалі? До того ж, а який статус у Криму нині? Яке майбутнє там можна будувати? Освіта, яка визнається лише в Російській Федерації? Сумнівно. Найкраща медицина? Навряд чи. Банківської системи немає, навіть їхній Сбербанк туди не заходить, бо знає, що підпаде під санкції. Нормального сполучення теж нема.

Послуги і сервіси відповідні. Крим – це територія, у якої немає майбутнього у складі Російській Федерації. Так само, як немає майбутнього у Абхазії без Грузії. Кримчан обдурили, забравши у них майбутнє. І це дуже страшно. Тому ці території будуть звільнені, як і Донеччина з Луганщиною, і повернуться до конституційного поля України.

Через різні міжнародні майданчики Росія намагається змусити Україну повернути до Криму питну воду. Опріснювати морську – неймовірні кошти. Що з водою у Криму буде далі?

Для того, щоб побудувати опріснювальні станції, потрібно мати технологію. А де її взяти? У Росії її нема. Купити через санкції вони не зможуть. Це ж дуже серйозний інфраструктурний об’єкт і технології для його будівництва є у небагатьох країн. Жодна із них не зможе їх продати, бо підпаде під уважне і пильне спостереження. Що далі робитиме Росія з водою у Криму – спрогнозувати не можна. А що вона робить зі своїми проблемами? Нічого. Чекає, поки самі зникнуть.

З водою хіба не складніше? Людям же не буде навіть що пити.

Та вода, яка йшла до Криму до моменту окупації і війни, на 90% використовувалося на промислові та сільськогосподарські потреби. Але вона дозволяла підтримувати належні запаси питної води і ґрунтових вод, щоб вони не ставали солонішими. Зараз цих вод для сільського господарства нема, відповідно, все, що є, використовується на обидва фронти. Плюс збільшення військового контингенту, відновлення баз, озброєння і так далі – все це теж потребує додаткової води.

Думаю, Росія максимально перенаправить всі водні ресурси для забезпечення привілейованого контингенту осіб – військових, "керівництва" їх окупаційної влади і так далі. Щодо звичайних людей, то їм вже було сказано свого часу прем’єром Мєдвєдєвим "ну, вы держитесь". Звичайні люди у Росії ніколи не цінувалися, їхні життя там не коштують абсолютно нічого. Люди для РФ не цінність, а ресурс. Не потрібно думати, що зараз хтось сильно переживає за населення Криму.

Переживають виключно за водопостачання своїх військових баз. А от чи є вода у звичайному будинку звичайного мешканця Сімферополя чи Севастополя – ну, кого це цікавить? Точно не РФ. Люди на окупованих територіях мають нарешті зрозуміти, що вони не потрібні Російській Федерації. Вони для них – ніхто і ніщо. Ніколи ще у своїй історії Росія не берегла і не хвилювалася за життя власного громадянина.

Події Другої світової війни – тому наочний приклад. Людей гнали на кулемети і вбивали десятками, сотнями тисяч. У підсумку маємо, що ми навіть не знаємо точну цифру втрат Радянського Союзу у тій війні, хтось каже 40 млн. осіб, хтось – 60. Уявляєте, що таке плюс-мінус 20 млн. життів? Чому ми вважаємо, що нащадки тих, хто це робив тоді, зараз змінилися? Це ілюзія. Росія – це страшний режим, де людське життя нічого не коштує.