Наприклад, 05.12.2021
Наприклад, 05.12.2021
Наприклад, 05.12.2021
Наприклад, 05.12.2021
Наприклад, 05.12.2021

Гарантії права власності та правовий режим майна
на тимчасово окупованих територіях

За фізичними та юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, в тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

За державою, територіальними громадами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права України зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованих територій, крім випадків конвалідації відповідних правочинів.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях і є власністю держави, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.

Фізичні особи та суб’єкти господарювання звільняються від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які:

1) розташовані на тимчасово окупованих територіях;

2) розташовані на території територіальних громад на лінії розмежування;

3) є забрудненими територіями (цей термін визначено в Законі України “Про протимінну діяльність в Україні”;

4) знаходяться в Донецькій чи Луганській областях на відстані до трьох кілометрів від лінії розмежування.

Фізичні особи та суб’єкти господарювання звільняються від плати за користування державним та комунальним майном і концесійних платежів, що здійснюються концесіонером відповідно до умов концесійного договору, у разі розташування об’єкту концесії на тимчасово окупованих територіях.

До деокупації відповідного населеного пункту забороняється примусова реалізація житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що розміщене на території тимчасово окупованого населеного пункту.

Намібійські винятки: народження, шлюб, смерть

На окупованих територіях теж триває життя і тому там народжуються, одружуються, розлучаються та вмирають українські громадяни, і держава не може цього заперечувати. Саме тому пропонується до впровадження принцип міжнародного права «Намібійські винятки», згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Цей принцип вже активно використовується українськими судами, своєю чергою міністерство пропонує спростити їх використання, таким чином розвантаживши суди та позбавити українських громадян з окупованих територій від зайвих травм, які їм вже безумовно завдала окупація.

Конвалідація правочинів, зокрема заповітів, до деокупації

Правочини, вчинені на тимчасово окупованих територіях, можуть бути визнані дійсними в порядку, встановленому цим Законом, за процедурою конвалідації визначеної законом процедури визнання дійсним нікчемного правочину.

До деокупації населеного пункту, конвалідація може бути здійснена щодо  правочинів, щодо яких у законі міститься вимога нотаріального посвідчення. Вони можуть бути визнані судом дійсними в порядку, встановленому Цивільним  кодексом України, за умови, що вони були посвідчені нотаріусами, чиї повноваження визнані окупаційними адміністраціями Російської Федерації.

Заповіти, посвідчені на тимчасово окупованих територіях нотаріусами, чиї повноваження визнані окупаційними адміністраціями Російської Федерації, або посадовими особами окупаційних адміністрацій Російської Федерації, або іншими особами, визначеними за аналогією закону у статті 1251, частині першій статті  1252 Цивільного кодексу України, після смерті заповідача  можуть бути визнані судом дійсними в порядку, встановленому Цивільним  кодексом України.

Перелік нотаріусів, чиї повноваження визнані окупаційними адміністраціями Російської Федерації, має бути визначений відповідно до законодавства.

Після деокупації населеного пункту конвалідація правочинів, вчинених на його території, крім односторонніх правочинів, щодо яких у законі міститься вимога нотаріального посвідчення, здійснюється за адміністративною процедурою в порядку, визначеному цим Законом.

Конвалідація правочинів після деокупації

Конвалідацію правочинів, вчинених на території тимчасово окупованого населеного пункту, після його деокупації здійснюють комісії з конвалідації.

У складі центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено реалізацію державної політики у сфері конвалідації, з державних службовців формуються національна та регіональні (республіканська Автономної Республіки Крим, обласні, міська міста Севастополя) комісії з конвалідації.

Конвалідація правочинів, вчинених на території тимчасово окупованого населеного пункту, після його деокупації є адміністративною послугою та здійснюється на безоплатній основі відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги».

Порядок здійснення конвалідації правочинів, вчинених на території тимчасово окупованого населеного пункту, після його деокупації встановлює Кабінет Міністрів України.

Національна комісія з конвалідації уповноважена переглядати за скаргами заявників та осіб, чиїх прав, обов’язків або охоронюваних законом інтересів стосується правочин, рішення регіональних комісій з конвалідації, в тому числі щодо відмови у здійсненні конвалідації.

Комісії з конвалідації ухвалюють рішення протягом одного місяця з дня надходження заяви, скарги.

Із заявами про здійснення конвалідації правочинів, вчинених на території тимчасово окупованого населеного пункту, після його деокупації до регіональних комісій з конвалідації мають право звернутись:

1) фізичні особи, чиїх прав, обов’язків або охоронюваних законом інтересів стосується правочин, їхні представники та законні представники;

2) юридичні особи (крім окупаційних сил та окупаційних адміністрацій Російської Федерації), чиїх прав, обов’язків або охоронюваних законом інтересів стосується правочин, їхні представники;

3)  Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в інтересах осіб, чиїх прав, обов’язків або охоронюваних законом інтересів стосується правочин, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи.

Не підлягають конвалідації такі правочини, вчинені на території тимчасово окупованого населеного пункту, після його деокупації:

1) які пов’язані з відчуженням майна, що перебуває у державній або комунальній власності;

2) внаслідок яких у фізичних чи юридичних осіб виникли боргові або інші зобов’язання перед державою-агресором, окупаційними силами чи окупаційними адміністраціями Російської Федерації.

Комісія з конвалідації уповноважена відмовити заявникові у здійсненні конвалідації у разі, якщо:

1) правочин, щодо якого подано заяву, не стосується прав, обов’язків чи охоронюваних законом інтересів заявника;

2) заявником є недієздатна особа, окупаційні сили чи окупаційні адміністрації Російської Федерації або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень;

3) звернення заявника щодо здійснення конвалідації правочину вже було розглянуто по суті, а до нової заяви не додано додаткових документів;

4) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для проведення конвалідації;

5) заява стосується конвалідації правочину, який не підлягає конвалідації.