Інтерв’ю Віце-премʼєр-міністра – Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук виданню «Східний варіант».
4 листопада минулого року Верховна Рада призначила на посаду міністра з питань реінтеграції окупованих територій Ірину Верещук. До цього Мінреінтеграції очолював Олексій Резніков, який нині став міністром оборони.
У суспільства є чимало питань до міністерства реінтеграції, і більшість з них стосується майбутнього: яким буде закон про перехідне правосуддя, що буде з фінансуванням житлових програм для ВПО, які інфраструктурні об’єкти з’являтимуться на Луганщині та Донеччині, і чи з’являтимуться взагалі.
Ірина Верещук відповіла на ці питання в інтерв’ю «Східному варіанту».
Ірино Андріївно, ми регулярно висвітлюємо роботу міністерства, збираємо основні проблеми людей з окупованих територій та вимушених переселенців, а тому в першу чергу нас цікавить, який напрямок роботи міністерства Ви вважаєте найбільш пріоритетним і тим, що потребує вкладання найбільших ресурсів?
Чотири пріоритетні напрямки: по-перше, гуманітарна робота, по-друге, інформаційна політика, по-третє, житло для внутрішньо переміщених осіб, по-четверте, інфраструктурні проєкти на територіях, прилеглих до тимчасово окупованих територій.
Найбільш гострий та ресурсоємний напрямок — це житло для ВПО.
Як Ви оцінюєте проєкт закону про перехідне правосуддя 5844? Чи потребує він, на Вашу думку, яких-небудь змін, і якщо так, то яких саме? 
Безумовно, законопроєкт важливий і потрібний. Команда (попереднього міністра, — ред.) Олексія Резнікова добре попрацювала над розробкою цього закону. Утім, парламент навряд чи проголосує за цей закон у його поточній редакції. Також, законопроєкт отримав низку зауважень та рекомендацій від Венеціанської комісії Ради Європи.
Йдеться, наприклад, про відповідальність за кримінальні злочини, скоєні через окупацію. Є й більш фундаментальні зауваження щодо відображення особливого конституційного статусу АР Крим і Севастополя. Тобто, наразі закон не готовий для ухвалення. Будемо доопрацьовувати його.
Голова комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець в інтерв’ю нашому виданню зазначав, що за його оцінками парламент може ухвалити згаданий законопроєкт про перехідне правосуддя приблизно до кінця 2022 року. Наскільки принциповим для міністерства є відсутність діючого закону? Чи гальмує це певні процеси роботи міністерства?
Ідеологія перехідного правосуддя полягає у відновленні справедливості. Без справедливості неможливо встановити сталий мир. Покарання за злочини та відшкодування збитків є однією з передумов справжнього миру. Нещодавно створений Український національний центр розбудови миру, власне, покликаний, зокрема, фіксувати порушення прав та збитки, пов’язані з російською агресією.
Водночас, переконана, що відсутність закону про перехідний період особливо не ускладнює роботу Мінреінтеграції. У нас багато роботи, яку можна та треба робити незалежно від ухвалення закону про перехідний період.
Є елементи реінтеграції, які можливо реалізувати тільки після деокупації. Однак є реінтеграційна робота, яку слід виконувати до деокупації, тобто зараз. Гуманітарна та інформаційна складова, конвалідація (порядок визнання правочинів окупаційної влади, — ред.), комунікація з дітьми й молоддю — все це слід розпочинати негайно, оскільки це наближує деокупацію і полегшує наступну реінтеграцію.
Для чого Україні, на Вашу думку, необхідний цей законопроєкт про перехідний період? І загалом що означатиме перехідний період для людей, які зараз проживають на окупованій території?
Ми маємо «зшити» країну, повернути та інтегрувати окуповані території. А для цього треба відновити справедливість. Закон про перехідне правосуддя направлений не тільки на покарання злочинців, а й на захист прав та інтересів жителів тимчасово окупованих територій.
Перехідне правосуддя — це про відновлення правового поля України на тимчасово окупованих територіях. Для наших громадян на ТОТ, на чиїх руках немає крові, перехідне правосуддя жодних проблем не створюватиме.
Змоделюймо ситуацію: що робитиме Україна після деокупації окупованих територій?
Багато що залежатиме від поточної ситуації на тимчасово окупованих територіях на момент деокупації. Уряд має низку відповідних стратегій і планів дій. Наприклад, Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України, або Стратегія економічного розвитку Донецької та Луганської областей на період до 2030 року. Впевнена, що до моменту деокупації ми напрацюємо ще багато профільних законів, стратегій та планів дій.
Після деокупації ми маємо не просто реінтегрувати Крим та частину Донбасу, а встановити сталий мир, який назавжди унеможливить повторення окупації.
Які ще законодавчі ініціативи стосовно окупованих територій потрібні Україні, на Вашу думку?
Слід тримати фокус на молоді, заохочувати її переїжджати на підконтрольну територію, щоб тут навчатись, працювати, створювати сім’ї. Тому я виступатиму за відповідні законодавчі ініціативи.
Як відомо, нині на окупованій території складна ситуація з захворюваністю на Covid-19. Окупаційна влада фактично позбавила людей можливості вакцинуватися сертифікованою вакциною та максимально ускладнила виїзд з окупованої території. Однією з можливих форм втручання України в цю ситуацію може бути залучення міжнародної спільноти та ініціювання санкцій проти Росії. Чи відбувається подібний діалог з міжнародними партнерами на рівні міністерства? І як ще, на вашу думку, міністерство з питань реінтеграції, може вплинути на цю ситуацію?
Так, окупанти позбавили людей можливості вакцинуватись міжнародно визнаними вакцинами.
Наша відповідь на це наступна.
По-перше, ми проводимо інформаційну роботу серед жителів тимчасово окупованих територій, закликаємо їх вакцинуватись міжнародно визнаними вакцинами на підконтрольній території.
По-друге, ми облаштовуємо пункти вакцинації безпосередньо на КПВВ або неподалік від них.
Щодо санкцій, то в Мінреінтеграції є окремий підрозділ, який займається напрацюванням відповідних матеріалів. Ми перебуваємо у постійному й активному діалозі з нашими міжнародними партнерами на рівні посольств та представництв міжнародних організацій.
Наприкінці минулого року українська розвідка повідомила про стягування російських військ біля українських кордонів і загрозу чергового нападу на Україну. Як Ви оцінюєте ймовірність такого сценарію і чи впливають подібні ситуації на реалізацію української політики реінтеграції?
Це не перше і, напевно, не останнє загострення. Зрештою, у нас з Росією збройний конфлікт. Ймовірність ескалації не зникала ніколи.
Якщо ви маєте на увазі широкомасштабний наступ, то ми маємо бути готовими до будь-якого сценарію. Особисто я не дуже вірю у широкомасштабний напад Росії — занадто високою буде ціна для них.
Мінреінтеграції виконуватиме свої завдання незалежно від дій Росії. А в умовах загострення і поготів слід зберігати спокій та виконувати свою роботу. Бо йдеться про наших громадян.
Очевидно, що доволі складно говорити про реінтеграцію окупованих територій в умовах заблокованих з боку проросійських бойовиків КПВВ. Якщо ситуація не змінюватиметься й окупаційна влада й надалі прикриватиметься пандемією для блокування КПВВ, якими Ви бачите механізми протидії цьому? Як у таких умовах можна забезпечити якісну вступну кампанію-2022 та виїзд з окупації тих людей, які бажають виїхати?
Залучаємо всі можливі важелі задля розблокування переміщення людей: високу дипломатію, міжнародних партнерів, гуманітарні організації. Всі бачать, і насамперед жителі тимчасово окупованих територій, що КПВВ блокують окупаційні адміністрації.
Попри чітку позицію парламенту та профільного комітету Верховної Ради, Державна прикордонна служба продовжує штрафувати людей, які їдуть на підконтрольну територію з ОРДЛО, перетнувши кордон з Російською федерацією. Яка позиція міністерства щодо цього? І чи плануєте, ви як міністр, втрутитися в ситуацію і, можливо, ініціювати нараду з керівництвом Державної прикордонної служби?
Це питання я тримаю на контролі. Вважаю неправильним те, що наші громадяни через незаконні дії окупантів змушені долати велику відстань, щоб прибувши в Україну, бути оштрафованими.
Вже є конкретні напрацювання щодо законопроєкту, який дозволить прикордонникам у законний спосіб не накладати адміністративні штрафи на людей, що їдуть з ОРДЛО в Україну територією РФ.
Триває робота і з внесення змін до підзаконних нормативних актів з метою деталізації порядку здійснення пропускних операцій.
Чи не основною проблемою на підконтрольній Україні території вимушені переселенці називають брак фінансування житлових програм, які дозволили б їм на пільгових умовах придбавати житло. Яким Ви бачите розв’язання цієї ситуації? Які плани в міністерства щодо забезпечення житлом вимушених переселенців нинішнього року?
Ми постійно працюємо над цим питанням і маємо позитивні зрушення. Нинішній рік має стати роком надання житла для внутрішньо переміщених осіб. Кабмін ініціював виділення додаткових 13 млн грн на цей рік. Уряд також затвердив і додаткову субвенцію для місцевих бюджетів у розмірі 283 млн грн на поліпшення житлових умов для ветеранів — внутрішньо переміщених осіб, які дістали поранення та інвалідність під час захисту держави.
Тривають перемовини з Урядом Німеччини про фінансування пільгових іпотечних кредитів, що до кінця 2022 року дозволить забезпечити житлом щонайменше 680 сімей.
На жаль, сьогодні лише 12% вимушених переселенців мають власне житло, а решта — потребують поліпшення умов проживання. Це сотні тисяч осіб. Тому йдеться про комплексну програму, під яку слід знайти ресурс.
Так, 20 мільярдів гривень зарезервував бюджет для Мінекономіки на створення інструментів доступної іпотеки для ВПО з-поміж державних службовців, вчителів, лікарів тощо.
Це повинно сприяти притоку кваліфікованих кадрів до регіону. У цьому концепті іще напрацьовують механізм реалізації. Нагадаю, що надано понад 5 мільярдів для Міністерства у справах ветеранів, передбачених на житло для атовців з-поміж внутрішньо переміщених осіб.
Чи не основною проблемою на підконтрольній Україні території вимушені переселенці називають брак фінансування житлових програм, які дозволили б їм на пільгових умовах придбавати житло. Яким Ви бачите розв’язання цієї ситуації? Які плани в міністерства щодо забезпечення житлом вимушених переселенців нинішнього року?
Так, звісно, в держбюджеті передбачено фінансування житлових програм для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, на нинішній рік заплановано 113,6 млн грн субвенції держбюджету місцевим бюджетам у рамках програми 70/30, де 30% фінансується з місцевого та 70% — із державного бюджету. На ці кошти планується поповнити фонди тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб на 342 об’єктів нерухомості. А це понад 1000 громадян. Ці кошти спрямують у 94 громади, з яких найбільше профінансують громади підконтрольних територій Донецької та Луганської областей.
Ми також розраховуємо на допомогу у розв’язанні житлової проблеми від урядів країн-партнерів — Німеччини, Канади, США, Великої Британії. Наприклад, ми ведемо перемовини з Туреччиною про будівництво 500 квартир для кримських татар, а також учасників АТО/ООС з-поміж внутрішньо переміщених осіб.
Маємо доволі амбітні плани у цьому напрямку. Звісно, попри обмежені фінансові ресурси держави, усе ж розраховуємо максимально форсувати розв’язання житлового питання. Це наш пріоритет.
Ще у травні 2021-го парламент ухвалив Закон про воєнні злочини. За оцінками експертів, цей закон має великий запит у суспільства, оскільки може хоча б частково закрити потребу у справедливості, що як мінімум, є логічним кроком для країни, в якій 8 років триває війна. Однак, Президент досі не підписав цей закон. З чим, на Вашу думку, це може бути пов’язано, і чи дійсно необхідний цей документ?
Ще перебуваючи у статусі народного депутата, я голосувала за цей закон, попри деякі його недоліки, які, вочевидь, і стали каменем спотикання. Зокрема, звучать побоювання, що цей закон може повернутися певним чином проти захисників України, чий юридичний статус на той час ще не був врегульований.
Вважаю, що цей закон потрібен, але після необхідного доопрацювання.
Як Ви оцінюєте роботу на посаді міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Вашого попередника Олексія Резнікова?
Олексій Резніков багато зробив для Міністерства. Ми — одна команда.
Він започаткував багато нагальних ініціатив, які ми зараз продовжуємо. Зокрема, Олексій Резніков немало зробив у плані напрацювання профільних законопроєктів та стратегій.
«Східний Варіант» запровадив новий для сходу України формат «журналістика рішень», покликаний знаходити корисні та дієві рішення для регіону. Скажіть, які ви бачите корисні рішення для Донбасу у контексті реінтеграції? І як вони мають працювати?
По-перше, багато чого що можна зробити в плані вдосконалення нормативно-регуляторного поля. Тобто, просто змінювати правила так, щоб громадянам ставало легше й комфортніше. Тут треба знати реалії «на землі», чути людей. Наприклад, нещодавно Уряд скасував обов’язкове встановлення додатку «Вдома» під час перетину КПВВ. Це конкретний маленький крок, який полегшив життя людей. Я вірю в «реінтеграцію вже зараз» і в стратегію «багато маленьких кроків».
По-друге, держава має створити умови для пріоритетного економічного розвитку регіону. Тобто, йдеться про певні прямі та непрямі пільги, які сприятимуть інвестиціям та створенню тут робочих місць.
Прискорений розвиток у новій економічній парадигмі є основою довгострокової реінтеграції Донеччини й Луганщини. Зараз працюємо над першим пакетом законопроєктів на цю тему.
По-третє, це інфраструктурні проєкти коштом міжнародних донорів. Наприклад: проєкт «Вода Донбасу», нова залізнична колія на Луганщині, житло для внутрішньо переміщених осіб. Роль Міністерства полягає в тому, щоб мобілізувати й направити максимально можливий обсяг міжнародних фінресурсів в інфраструктурні інвестиції.
Отже, моє бачення таке: якнайбільше коштів в інфраструктуру, більше робочих місць, усунення різних регуляторних перепон задля полегшення життя людей тут і зараз.
Люди з окупованих територій читають наше видання, а тому на закінчення інтерв’ю, що б Ви могли сказати від імені профільного міністерства людям, які проживають на окупованій території? Які головні меседжі ви хотіли б до них донести?
Мій меседж їм: Ваша земля — це Україна. Ваша держава — це Україна! Ми будемо разом!
